філософія серця - 3

Памфіл Юркевич, "Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням Слова Божого"
набито за друкованим виданням "Памфіл Юркевич. Вибране." - К.: Абрис, 1993. - С. 77-80.

Як осереддя всього тілесного й багатоманітного духовного життя людини, серце називається джерелом життя або витоками життя: над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя (Пр. 4, 23); воно є круг життя нашого (Як. 3, 6), тобто коло або колесо, в обертанні якого полягає все наше життя. Тому воно становить щонайглибшу частину нашого єства: людське серце найлукавіше над все та невигойне, - хто пізнає його? (Єр. 17, 9). Ніколи зовнішні виявлення слова, думки й справ не вичерпують цього джерела: захована людина серця (1 Пер. 3, 4) відкрита лише для Бога: бо Він знає таємності серця (Пс. 44, 23). Станом серця виражається ввесь душевний стан (51,12; Пс. 84, 3). Людина повинна віддати Богові одне своє серце, щоби зробитися Йому вірною у думках, словах і справах: дай мені, сину мій, своє серце, волає до людини Божа премудрість (Пр. 23, 26).

Відповідно до цих поглядів на вартість і значення серця в людському єстві, священні автори говорять у переносному розумінні про серце неба (5 М. 4, 11), серце землі (Мт. 12, 40), серце моря (Йона. 2, 4). У такий самий спосіб духовну зміну у серці вони позначають іноді у переносному розумінні як зміну тілесну. Так читаємо в одному з найчудовніших місць пророка Єзекеїля: і вийму з їхнього тіла серце кам'яне, і дам їм серце із м'яса, щоб вони ходили за уставами Моїми, і додержували Мої постанови та виконували їх (Єз. 11, 19 - 20). Апостол Павло пише до коритян: Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають! Виявляєте ви, що ви - лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця (2 Кор. 3, 2 - 3). Ці висловлювання показують цілком визначено, що священні автори визнають осереддям усього тілесного й органом усього духовного життя людини те саме тілесне серце, якого биття ми відчуваємо у наших грудях. Коли людина страждає духовно, то це тілесне серце зрушає з місця свого (Йов. 37, 1). Ці зауваження ми спрямовуємо проти тих тлумачів Слова Божого, котрі бачать у наведених нами текстах випадковий спосіб слововираження, яким буцімто не керувала певна думка і в якому ми марно стали б шукати цілісних поглядів священних авторів на сутність розглядуваного нами предмета. Просте читання священних текстів, якщо тільки ми не будемо їх перевитлумачувати згідно з запозиченими ідеями, переконає нас безпосередньо, що священні автори цілком певно й з повним усвідомленням істини визнавали серце осереддям усіх явищ людського тілесного й духовного життя.

Підносячи у такий спосіб значення для людського життя, священні автори знали при цьому ясно й визначено, що голова людини, яку наука визнає переважно містищем душі, має справді близький і щільний зв'язок з явищами душевного життя й є щонайважливішим їхнім органом. Так, оскільки людське тіло завершується головою й оскільки, стосовно цілей життя та їх досягнення, не тіло носить голову, а голова тіло, яким вона керує, то Ісус Христос називається главою Церкви як свого тіла (Євр. 5, 23; Кол. 2, 19). Багаточленне тіло Церкви поєднується й завершується в єдності Глави, яка керує ним. той, хто благословляє, кладе руки на главу того, кого благословляють (1 М. 48, 14; 1 М. 49, 26), і благословенства на голову праведного (Пр. 10, 6); так само той, хто висвячує, кладе руки на голову того, кого висвячують (3 М. 8, 10), благословенство й висвячення, як олива помазання (Пс. 133, 2; 3 М. 8, 12), повинні спливати з голови по цілому людському єству й проймати його в усіх напрямах. Святий Дух осів у вигляді вогненних язиків на головах Апостолів і цим чудодійним висвяченням відродив і просвітив усе духовне єство їхнє (Дії. 2, 3 - 4). У такий самий спосіб лікувальник кладе свою руку на голову хворого (Мт. 9, 18). Урядувальний сан священника в Церкві засвідчується оздобою його голови (3 М. 9, 18). Позаяк цар є глава суспільного тіла, то на ознаку цього покладається на його голову корона зо щирого золота (Пс. 21, 4).