Історія виникнення поселення Страдч пов'язується із появою печерного монастиря (кінець XI - перша половина XIII ст.), який спорудили у скелі серед лісу кілька зайшлих монахів з Києва або з Малої Азії. Тут, у тьмяному світлі серед темноти церковці, заплутаних і довгих кам'яних коридорів, келій та господарських приміщень, які є чи не єдиною збереженою пам'яткою на Західній Україні такого типу скельного монастиря до наших днів, вони провадили чернече життя, сповнене подвигів молитви, посту і впокорення.Поруч із монастирем було поселення, яке користало із розкішних природних угідь – лісу зі звіриною, річки, багатої на рибу. Назвали те поселення Стрілиськами. За легендою ця назва пов'язана з пригодою двох княжих стрільців з недалекого Городка, які полюючи на рись, заблукали серед густого лісу на горі. Побачивши багатство цієї місцини, вони згодом на ній і оселилися, а на самій горі збудували невелику дерев'яну церкву Успення Пресвятої Богородиці.
Існує передання, що під час боїв з татарами, мешканці сусідніх поселень переховувалися у печерному монастирі. Хтось із тих, хто перебував у печері, нерозважливо вистрелив у татарина, який проїздив на коні, однак, стріла у нього не влучила, і розлючений татарин із частиною загону кинувся на пошуки стрільця. Так було викрито вхід до монастирської печери. З проханням не убивати людей вийшли монахи, та їх було жорстоко замордовано, а біля входу до печери татари розпалили велике вогнище, так що їдкий дим почав забирати все нові і нові життя... Після тієї страшної трагедії, як говорить передання, зійшла до Страдецьких печер Богородиця і плакала над невинно замордованими людьми. Коли трохи згодом було відновлено поселення на горі, то його стали називати Страдчем, від нової назви гори, де постраждало багато людей – Страдницької. З часом на певний період відновилося і життя у монастирі.
1795 року на місці колишньої дерев'яної церкви вимуровано нову церкву Успення Пресвятої Богородиці. Під час Першої світової війни храм був пошкоджений вибухами гранат, 1927 року його відбудували.
На початку XX ст. під час археологічних досліджень Страдецького монастиря, віднайдено численні поховання людей, їхні останки було урочисто перезахоронено в окремому місці неподалік від входу до печерного монастиря. У передсінку монастиря вимуровано церкву Матері Божої Нерушимої Стіни. 1936 року парох отець М. Вояковський запровадив Хресну Дорогу на Страдецькій горі, якій папа Пій XI надав статус Єрусалимської.У церкві знаходиться чудотворна Страдецька ікона Успення Пресвятої Богородиці й чудотворна ікона Богородиці «Нерушима Стіна».
Придбано у книгарні видавництва Свічадо за 30 грн :)
Немає коментарів:
Дописати коментар