"Що робитимеш, коли виростеш?" Це запитання, яким дорослі часто мучать дітей. Ця тема дуже важлива, адже вона безпосередньо стосується того, як можна досягти щастя, й діти підсвідомо відчувають це. Дивлячись на те, що роблять инші, прагнуть, однак, зберегти власну оригінальність.
Нобелівський лавреат Еліе Вайсель написав: "Коли помремо, опинимося на небі й зустрінемо нашого Творця, Він не запитає нас: Чому ти не проповідував Доброї Новини? Чому не придумав ліків від раку? Чому ти не був тим чи тим? Єдине, про що запитає: Чому ти не був собою?"
Саме в цьому головна відповідальність кожної людини. Кожен є иншим. Кожен є дивовижно неповторним, єдиним, кожен може дати щось, чого не має ніхто инший у цілому світі. Кожен має своє місце й своє послання, яке йому було доручено й за яке змушений буде відповісти. Кожен є оригінальним, неповторним даром Бога для людей.
Можна допомогти дітям зрозуміти цю істину, використавши нижчеподані оповідання.
18. Перший політ
Пташенята Золотистий Чубчик і Комірчик були щирими друзями. Золотистий Чубчик був малентким альбатросом, а Комірчик - малим пінгвіном.
Жили разом на острові Великої Китиці, який лежить - якщо уважно подивитися на мапу світу - внизу, в лівій частині Атлантичного океану. Острів був домівкою тисяч птахів найрізноманітніших видів.
Так само, як і у численних инших спільнотах, птахи жили в згоді, хоча иноді трохи сварилися між собою. Намагалися справедливо ділити між собою поживу, знаходячи її в багатих на рибу синіх водах океану, хвилі якого невпинно з гуркотом розбивалися об скелястий берег. Разом також рятувалися від жахливо низької температури й льодяного вітру з Південного полюся, які час від часу докучали мешканцям острова.
Прекрасний Альбатрос
Золотистий Чубчик і Комірчик завжди, від того памятного, теплогоранку, коли вилупилися з яйця, проводили час разом. Були нерозлучними, навіть трохи схожими один на одного. Обидва виглядали, як великі, мякі клубочки сірого піря. Від ранку до вечора бавилися у піжмурки, незграбно пересовуючись. Почувалися щасливими на острові Великої Китиці. Але завжди були такі зайняті, що не помічали змін, які з ними відбувалися. У Золотистого Чубчика виросли два міцних крила, які з дня на день ставали щораз більшими й сильнішими. А в пінгвіна Комірчика зявився чудовий фрак блискучого чорного кольору.
Одного дня, коли забавляючись, скочувалися схилом найвищої скелі, Комірчик нехотячи надто сильно штовхнув друга. Молодий альбатрос, голосно крикнувши, впав зі скелі вниз, у прірву. В Комірчика завмерло серце. Та це тривало лише якусь мить. Золотистий Чубчик раптом розпростер крила й перестав падати. Навпаки, він почав здійматися вгору, чимраз вище й вище, щораз упевненіше розтинаючи грудьми повітря. Закричав від радости, часто замахав потужними крильми, гордо випнув груди й повернувся.
Потім почав пірнати і плавати. Мав усі шанси стати прекрасним альбатросом, найбільшим й найсильнішим у королівстві птахів.
Комірчик довго спостерігав за приятелем і раптом відчув себе дуже пригнобленим, нещасним. Зрозумів, що втратив свого найбільшого друга. Ніколи не зможе полетіти разим із ним блакитними дорогами безмежного неба. Однак, щось усе-таки міг зробити...
(Подумайте, яким могло б бути закінчення цього оповідання. Щоправда, хочу вам запропонувати три, але те, яке ви придумаєте, безперечно буде найліпше).
Перше закінчення
За будь-яку ціну бажаючи також навчитися літати, Комірчик багато разів кидався зі скелі, поки страшенно не покалічився.
Друге закінчення
Комірчик почав усім скаржитися на свою долю, нарікав, що є пінгвіном, птахом, який не вміє літати, а мусить увесь час жити на землі або в льодяній воді. Став ледарем, часто проклинав весь світ, заздрив чайкам, альбатросам, сірим нуцям і навіть маленьким атлантичним тупикам. На острові його почали називати "вічно зеленим пінгвіном".
Третє закінчення
Комірчик став найліпшим пінгвіном на острові Великої Китиці, найвправнішим пірнальником, найшвидшим плавцем і передусім найкращим батьком родини.
Придбано у книгарні видавництва Свічадо за 20 грн :)
Немає коментарів:
Дописати коментар