четвер, 12 листопада 2015 р.

10 правил спілкування з людьми з інвалідністю




У мене часто цікавляться, особливо ті, хто рідко зі мною спілкується, чи існують якісь непорушні правила в спілкуванні з інвалідами. Тим, з ким спілкуємося, часто такі думки навіть не приходять в голову - вони знають, що образити мене складно. Наприклад, я не ображуся на фразу: «Женя, а пішли пообідаємо». Я не буду в істериці поправляти людину: «Пішли?!?! Я ж не можу ходити!!! Як ти міг таке запропонувати?!»

Але все ж багато звичних всім слів та фраз можуть і образити. Наприклад, такі порівняння як «хворий/здоровий», «нормальний/ненормальний», «звичайний/неповноцінний», «розумово відсталий», «даун» - вони начебто звичні, але ображають. Я часто чую, як мама, пояснюючи своїй дитині, яка побачила мене на інвалідному візку, каже: «Тьотя хворіє». Ні - я хворію, коли у мене соплі та температура, а на візку я тому, що не треба їздити в машині з п'яними водіями і обов'язково пристібатися ременем безпеки.

Зараз багато журналістів вживають словосполучення «людина з обмеженими можливостями». Мене це зовсім не обурює, основне, що ЗМІ піднімають тему інвалідності. Але багато моїх, так би мовити, друзів по нещастю, незадоволені. Тому легше і правильніше говорити: «людина з інвалідністю». Або «візочник», або «слабозорий» або «слабочуючий», або «з синдромом Дауна» або «з аутизмом» (але ніяк не «хворий на аутизм»). А взагалі не треба соромитися питати, як буде правильніше, у самих людей з інвалідністю.

А ось 10 загальних правил етикету, складених людьми з інвалідністю:

1. Коли ви розмовляєте з людиною з інвалідністю, звертайтеся безпосередньо до неї, а не до її супроводжуючих або сурдоперекладача, які присутні при розмові.

2. Коли вас знайомлять з людиною з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку - навіть ті, кому важко рухати рукою, або хто користується протезом, цілком можуть потиснути руку (праву або ліву), що цілком припустимо.

3. Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе і тих людей, які прийшли з вами. Якщо у вас спільна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтеся і назвати себе. Обов'язково попереджайте вголос, коли ви відходите вбік (навіть, якщо відходите ненадовго).

4. Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитуйте, що і як робити. Якщо ви не зрозуміли, не соромтеся - перепитайте.

5. Звертайтеся до дітей з інвалідністю по імені, а до підлітків і старших - як до дорослих.

6. Спиратися або повиснути на чийомусь інвалідному візку - це те ж саме, що спиратися або повиснути на його власника. Інвалідний візок - це частина недоторканного простору людини, яка його використовує.

7. Розмовляючи з людиною, що зазнає труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не поправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника.

8. Коли ви говорите з людиною, яка користується інвалідним візком або милицями, розташуєтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не знадобиться закидати голову.

9. Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй прямо в очі та говорите чітко, хоча майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, постарайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не затуляло вас.

10. Не знічуйтеся, якщо випадково сказали: «Побачимося» або: «Ви чули про це ...?» тому, хто насправді не може бачити або чути. Передаючи що-небудь у руки незрячому, ні в якому разі не говоріть «Помацай це» - говоріть звичайні слова «Подивися на це».

Що бісить найбільше:

- Коли починають допомагати, не запитавши як правильно, і якщо ти починаєш пояснювати як зробити краще - ображаються! Типу я не оцінила порив допомоги!

- Коли намагаються перевести тему, вважаючи, що мене вона може засмутити. Наприклад, вибір гірськолижного курорту, покупка нових туфель на високих підборах або секс. Типу, інвалідам це недоступно, тому й говорити про це не варто. Нісенітниця)))

- Коли тобі починають скаржитися на життя ... Чувак, подивися на мене і подякуй Господу за свої дрібні неприємності!

У мене одне правило поведінки з людьми з інвалідністю: бути природним і спілкуватися на рівних. Якщо у людини немає ноги - це не означає, що у неї немає мізків.


Євгенія Воскобойнікова

Переклад з російської: Максим Гонтар
Оригінал: Блог Евгении Воскобойниковой на tvrain.ru

Немає коментарів:

Дописати коментар