понеділок, 22 жовтня 2012 р.

Євангеліє від св. Марка 10:35-45, наслідки третього провіщення страстей для учнівства


Слава Ісусу Христу! 
Цього разу в нашій біблійній групці (ми вконтакті) проходимо наступний уривок.

Євангеліє від Святого Марка, розділ 10:35-45: 
35. Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до Нього та й кажуть Йому: "Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим."
36. Він же їм відповів: "Що хочете, щоб Я зробив вам?"
37. "Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від Тебе у Твоїй славі."
38. Ісус же сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п'ю, і христитися хрищенням, яким Я хрищусь?"
39. Ті йому відповіли: "Можемо." Ісус сказав їм: "Чашу, яку Я п'ю, питимете, і хрищенням, яким Я хрищуся, христитиметесь.
40. Сидіти ж праворуч від Мене чи ліворуч, - не Моя річ вам дати, а кому приготовано."
41. Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана.
42. Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: "Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. 
43. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, 
44. і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. 
45. Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох."

Проповіді від о. Кулікова
http://www.tv-soyuz.ru/programms/tv/religious/chitayem-evangeliye/at14271
http://www.tv-soyuz.ru/programms/tv/religious/chitayem-evangeliye/at23930
на паралельне місце у Матея 20:20
http://tv-soyuz.ru/programms/tv/religious/chitayem-evangeliye/at17174
http://www.tv-soyuz.ru/programms/tv/religious/chitayem-evangeliye/at27537

Коментарі Святих Отців
5. Третє повчання про Христологію і Учнівство (10:32-45) 
5.2) Наслідки третього провіщення страстей для учнівства (10:35-45) 

«Учителю! Хочемо, щоб Ти нам зробив те, чого попросим» (10:35) 
Ісус і сини Зеведеєві 
Вони знали, що серед учнів користуються особливою любов'ю Господа і що разом з блаженним Петром часто утаємничені в сокровенні таїнства, про які не знають інші. Подібні приклади нам часто наводить текст святого Євангелія (Пор., наприклад, розповіді про переображення (Мат. 17:1-3; Map. 5:37, 9:2-4, 14:33; Лук. 8:51, 9:28-30)). Так вони отримали нове ім'я за силу і міцність своєї непереможної віри і відтепер звуться Воанергес - «сини грому» (Мар. 3:16-17), тому що разом з Петром почули голос Отця, який прославив Господа (Пор. Мат. 17:5), і пізнали таємниці містерій більше, ніж інші учні. Вони відчували, що усім серцем прагнуть Господа і що сильно люблять Його. Тому й не вважали неможливим сісти в Царстві поруч з Ним, особливо коли бачили, яким улюбленим був Іван за свою чистоту душевну і тілесну, котрий під час вечері лежав на грудях Ісуса (Пор. Іван 13:23). (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)
Хибні сподівання 
Вони очікували, що Він піде на царство, а не на хрест і смерть, бо, хоча вони багато разів чули про останні, точно знати цього вони не могли. Через те, що у них ще не було ясного і точного розуміння Його вчення, вони вважали, начебто Він іде на це видиме царство і збирається запанувати в Єрусалимі. Прямуючи туди і вважаючи, що зручний момент уже настав, вони і висловили Йому своє прохання. Виділивши себе з групи учнів і перевівши все на самих себе, вони просять Його про верховенство: щоб могли вони здобути першість над іншими, вважаючи тим самим, що Його діяння вже завершилося і що всього досягнуто, і що настав уже час вінців і нагород. (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»)
Відповідь Ісуса 
Коли сини Зеведеєві просили у Нього місця в Царстві, Він закликав їх випити Свою чашу (Пор. Мат. 20:22), тобто наслідувати Його хресні страсті. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Зволь нам, щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі» (10:37) 
Шлях на духовну батьківщину 
Подивіться на глибину події: вони згадали про славу, а Він хотів, щоб смирення йшло попереду величі і щоб тільки смиренням був прокладений шлях до вершини. Адже навіть ті учні, один з яких хотів сісти праворуч, а інший ліворуч, теж шукали слави (Пор. Мат. 20:20-23). Вони знали, куди вони хочуть, але не бачили шляху, що туди веде. Господь же, щоб вони належним шляхом повернулися на батьківщину, покликав їх на цей шлях. Адже батьківщина високо, а шлях внизу. Адже батьківщина - життя у Христі, а шлях - смерть з Христом (Пор. Мат. 6:25; Map. 8:35; Лук. 9:24, 7:33). Батьківщина - перебування у Христі, шлях - страждання з Христом. Навіщо той, хто відкидає шлях, шукає батьківщину? (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»)

«Не знаєте, чого просите» (10:38а) 
Несвоєчасне прохання 
Бачиш, як вони не відають, про що просять, коли намагаються обговорювати з Ним вінці, і нагороди, і почесті, тоді як випробування навіть ще не почалися? Тому, кажучи їм: Не знаєте, про що просите (Мат. 20:22), - Він натякає на дві речі. По-перше, що вони говорять про те царство, до якого Христові байдуже, адже Його обіцянка була не про це земне і чуттєве царство. По-друге, що вони, домагаючись у такий момент верховенства та вищих почестей і бажаючи постати славнішими і знаменитішими в порівнянні з іншими, роблять це у вельми невідповідний час. Адже це був не час вінців і нагород, а час випробувань і борні, праці і поту, сутичок і битв. (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»)

«Чи можете пити чашу, яку Я п'ю?» (10:38б) 
Благословіння страждань
Благословляю Тебе, що Ти удостоїв мене в цей день і в цю годину стати причетним до числа мучеників і до чаші Христа Твого для воскресіння до життя вічного душі і тіла (Пор. Іван 5:29, 6:54) в нетлінні Святого Духа. У їх числі нехай буду прийнятий нині перед обличчям Твоїм жертвою ситою й приємною, як Ти Сам, правдивий і істинний Боже, перед тим приготував, і явив, і виконав. (Послання Смирнської Церкви про мучеництво святого Полікарпа)
Його чаша
Він мав на увазі, звичайно ж, чашу смирення і страждання. (Августин Гіппонський «Трактат на Євангеліє від Івана»)

«І христитись хрищенням, яким Я хрищуся?» (10:38 в) 
Залучення до хреста 
Він знову називає страждання хрищенням, показуючи, що від того, що відбувається, настане велике очищення для всесвіту. Вони відповідають йому: можемо. Від старання вони пообіцяли відразу, не розуміючи навіть, що говорили, а очікуючи, що їх прохання буде вислухане ... Він напророкував їм великі блага: ви удостоїтеся мучеництва і зазнаєте того ж, що Я, і ви закінчите життя насильницькою смертю і через це до Мене долучитесь. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Матея»)
Сила хрищення 
Коли ми занурюємося з головою в воду, наче в якусь могилу, то хорониться наша немічна людина і, занурившись, цілком ховається. Після цього, коли піднімаємо голову з води, заново повстає нова людина. Бо як легко нам зануритися і виринути, так само легко Богу поховати старого чоловіка і явити нового (Пор. Рим. 6:3-11). А три рази це робиться для того, щоб ти дізнався, що виконує все це сила Отця і Сина і Святого Духа (Пор. Мат. 28:19). (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Івана»)
Символи чаші і хрищення
Свій хрест і Свою смерть Він називає тут «чашею» і «хрищенням». «Чашею» тому, що Він зійшов на хрест з радістю, а «хрищенням» тому, що Він очистив ним всесвіт; а проте не тільки тому, а й через легкість воскресіння. Бо як той, що христиться водою, піднімається з неї з великою легкістю, не зустрічаючи жодної перешкоди з боку водного єства, так і Він, опустившись в смерть, піднявся з неї із ще більшою легкістю. Ось тому Він називає це хрищенням. (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»)

«Хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (10:44)
Про силу смирення
Він знищив прокляття (Пор. Гал. 3:10-13), погасив смерть (Пор. 1 Кор. 15:55-57; 2 Тим. 1:10), відкрив рай (Пор. Лук. 23:43; 2 Кор. 12:4) убив гріх, відкрив небесні брами, зачаток наш звів на небо, наповнив землю благочестям, прогнав оману, повернув істину, зачаток наш звів на царський престол (Пор. 1 Кор. 15:20), створив безліч благ, які ні я , ні всі люди не змогли б представити словами (Пор. Іван 21:25). Перш ніж Він принизив Самого Себе, Його знали тільки ангели, коли ж Він упокорив Себе, то пізнала Його вся людська природа. Подивися: смирення не спричинило Його применшення, а дало безліч надбань, безліч звершень і збільшило сяйво Його слави (Пор. Фил. 2:6-11). Але коли смирення можна застосувати і до Бога, Який ні в чому не має потреби і Якому нічого не треба, і воно є таким благом, що принесло Йому ще більше служителів і розширило Його Царство, то чому ти боїшся змаліти через смирення? (Іван Золотоустий «Про прохання матері синів Зеведеєвих»)

«Віддати своє життя як викуп за багатьох» (10:45) 
Рятівна місія Бога Сина
Він є освячення - як чистота, щоб чисте вмістило чистоту (Пор. 1 Кор. 1:30; Тит. 2:14). Він є спокутування – Той, що звільняє нас, одержимих гріхом (Пор. 1 Кор. 1:30; 2 Тим. 2:26), і як Той, що віддав Себе за нас в спокутування (Пор. Мат. 20:28), очищає всесвіт (Пор. Євр. 7:26-27, 9:24-26, 10:10-12). Він є воскресіння (1 Іван 11:25) - як Той, що піднімає і повертає до життя нас, змертвілих від гріха (Пор. Іван 6:40). (Григорій Назіанзин «Про Сина» (Слово 30))
Заради мене 
Корисно мені знати, що заради мене Христос зазнав немочей моїх (Пор. Іс. 53:4; Мат. 8:17), взявши на Себе страждання мого тіла; за мене, а значить, і за кожну людину, Він зробився гріхом (Пор. 2 Кор. 5:21); за мене обмовлений (Пор. Гал. 3:13); за мене і в мені принижений і покірний (Євр. 9:24-28); заради мене - Ягня (Пор. Іван 1:29, 36); заради мене - Лоза (Пор. Іван 15:1-5); заради мене - Камінь (Пор. 1 Кор. 10:4); заради мене - Раб (Пор. Іс. 53:11; Флп. 2:7); заради мене - Син Раби (пор. Лук. 1:38); заради мене – Той, що не знає дня суду, заради мене - Той, Хто не знає ні дня, ні години (Пор. Мат. 24:36; Map. 13:32). (Амвросій Медіоланський «П'ять книг про віру»)
Прощення провини
Він жив без провини і помер без провини: розділив з нами покарання, але не розділив провину. Смерть - покарання за провину: Господь Ісус Христос прийняв смерть, але не прийняв гріх. Без провини поділяючи з нами покарання, Він згладив і провину, і покарання (Пор. 2 Кор. 5:21; Євр. 4:15, 9:26-28, 10:1 18). (Августин Гіппонський «Проповіді»)

Коментарі New Jerome
5.2) Наслідки третього провіщення Страстей для учнівства (10:35-45)
Випадок підкреслює нечутливість апостолів. На прохання Якова і Івана (10:37) Ісус дає 3 відповіді: місце в царстві вимагає страждань (10:38-39), визначати статус в майбутньому царстві не є привілеєм Ісуса (10:40), керівництво в спільноті Ісуса означає служіння (10:41-45).
«Яків же та Іван» (10:35). Ці двоє, разом з Петром, утворюють внутрішнє коло серед учнів (див. коментар до 5:37); вони не повинні були звертатися з таким проханням, адже були більш обізнані.
«Учителю, хочемо» (10:35). У Мт. 20:20 прохання надходить від їхньої матері. Можливо, це частина спроби Матея пом’якшити негативний образ учнів у Марка.
«Зволь нам, ... щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі» (10:37). Прохання стосується статусу в майбутньому царстві. Можливо, говориться про образ Ісуса на троні як есхатологічного судді або (більш вірогідно) Месії, який головує на месіанському бенкеті.
«Пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь» (10:38). В даному контексті образи чаші та купелі стосуються страждань і смерті (див. Іс. 51:17-22; Пс. 69:2-3,15). Яке би євхаристичне і хрестильне значення не було в цих образах, воно випливає з їхньої первісної ідеї ототожнення з страстями й смертю Ісуса. Стосовно образу чаші в оповіді про страсті, див. Мр. 14:23,36.
«Можемо» (10:39). Самовпевнене ствердження учнів є повне іронії в світлі їхньої малодушності під час страстей. Ісусова відповідь їм є обіцянкою мучеництва, великих страждань, пов'язаних із його стражданнями.
«Почули про те десятеро, тож обурились» (10:41). Ця деталь допомагає додати повчання про християнське керівництво як служіння і робить це повчання частиною Ісусової відповіді Якову та Івану.
«Ті, яких вважають князями поган» (10:42). Іронія присутня на початку твердження; дієслова katekyrieuoesin («панувати») та katexousiazousin («мати владу») — яскравий спосіб описати керівництво як необмежену владу.
«Хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою» (10:43). Див. 9:35. В обох місцях ключове слово - diakonos (дослівно - «той, що служить при столах»); воно сильно контрастує з термінологією щодо влади з попереднього вірша.
«Рабом усіх» (10:44). Тут ключове слово — doulos, слово навіть смиренніше ніж diakonos. «Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити» (10:45). Ця частина вірша є підходящим завершенням повчань у 10:42-44. Вона основує їх на прикладі Ісуса. «Віддати своє життя як викуп за багатьох» (10:45).
«Віддати своє життя» стосується мучеництва у 1 Мак. 2:50; 6:44. Lytron («викуп») передає ідею про визволення, де замість полоненого, раба чи в'язня заплачена ціна.
«За багатьох» нагадує Іс. 53:11-12. Ціле речення показує Ісусову смерть як засіб звільнення, котре жоден з «багатьох» не міг би осягнути самотужки.

Коментар о. Антона 12 апостолів – це одне ціле, як образ душі. 2 хочуть виділитися, 10 обурюються. Ісус прикликає всіх їх разом до себе, збирає воєдино, усмиряє злі пристрасті, які розбурхують неспокій, відновлює внутрішню гармонію душі, вказує їй шлях служіння.

Коментарі Феофілакта Болгарського (http://azbyka.ru/?otechnik/Feofilakt_Bolgarskij/tolk_52=10)
Інший євангеліст (Мт.20:20) розповідає, що мати їх (Якова та Івана) приступила до Ісуса. Але, ймовірно, було те й інше: ці два апостола, соромлячись інших, послали наперед матір свою, а потім і самі підійшли осібно, як це позначає євангеліст, сказавши: «підходять до нього», тобто підійшли осібно, віддаляючись від інших. Чого ж вони просили? Сходження Христа в Єрусалим, про який Він розмовляв з учнями, вони зрозуміли так, що Він іде приймати чуттєве царство і вже після воцаріння зазнає ті страждання, про які пророкував. Думаючи таким чином, вони і просять собі місця по праву і по ліву сторону від Христа. Тому і Господь докоряє їм, як таким що не розуміють, чого просять: «не знаєте, - каже, - чого просите». Ви думаєте, що Моє Царство буде чуттєве, і тому чуттєвого просите місця опліч Мене; ні, це не так: це вище розуміння людського, сидіти праворуч Мене є справа сама велика, це перевищує і ангельські чини. Притому ви мрієте про славу, а Я закликаю вас на смерть. Чашею і Хрещенням називає Він Хрест, - Чашею тому, що Хрест, подібно до чаші вина, швидко повинен був привести Його до сну смертного, - і Він готовий був прийняти чашу страждань, як солодке для себе пиття; а Хрещенням - тому, що Хрестом Він здійснив очищення наших гріхів. Але учні, не зрозумівши слів Господніх, дають зі свого боку обіцянку, думаючи, що Він говорить про чашу чуттєву і про те хрещення, яке було в юдеїв, які перед споживанням їжі омивалися. Ви, - каже, - ввійдете в подвиг мучеництва і помрете за істину, «Сидіти ж праворуч від Мене чи ліворуч, - не Моя річ вам дати». Але тут з'являються два запитання. Перше: чи комусь уготовано це сидіння? Друге: невже абсолютний Владика не може дати комусь цього сидіння? Відповідаємо: ніхто не буде сидіти ні праворуч, ні ліворуч від Нього. А якщо і чуєш, що в Писанні багаторазово йдеться про таке сидінні, то розумій не сидіння у прямому розумінні, але вищу честь. А слова: «не Моя річ вам дати» мають такий зміст: Мені, праведному Судді, не властиво дати вам таку честь тільки по любові до вас; інакше Я не був би справедливим; але така честь уготована тим, хто змагався. Це подібно до того, якби справедливий цар посадив вище інших якого-небудь подвижника, а улюбленці його, прийшовши, сказали б йому: «дай нам вінці»; тоді цар, звичайно, відповів би: «не Моя річ вам дати», але хто буде змагатися і переможе, тому й вінець уготований. - Отже, ви, сини Заведеєві, можете бути і будете мучениками за Мене, але якщо хтось разом з мучеництвом матиме і всяку іншу чесноту більше вас, той буде мати перевагу перед вами. Учні, ще розмірковуючи по-людськи, впадають в заздрість, тому і обурюються на двох апостолів. Втім, коли? Коли бачать, що прохання останніх не прийняте Господом, але відкинуте, тоді й обурюються. Поки Сам Господь надає перевагу Якову та Івану, інші учні, бачачи це, терплять, але, коли ті два учні самі просять собі почесті, то інші вже не можуть терпіти. Так ще недосконалі є вони в цей час! Але опісля побачимо, як кожен з них поступався першістю іншому. Тепер же Христос лікує їх, спочатку утихомиривши, і для того наблизивши їх до Себе, - «прикликав їх». Потім показує, що захоплювати в інших честь і домагатися першості є справа язичницька. Бо язичницькі володарі насильно підкорюють інших своїй владі; а Мої, - говорить, - учні не так: але хто з них хоче бути великий, той нехай служить всім, тому що і це ознака великої душі - від усіх терпіти і всім служити. На це є й приклад: «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох». А це більше, ніж служіння. Справді, не тільки послужити, а й померти за того, кому служиш, - що може бути вище і краще цього? Але таке служіння і смиренність Господа було висотою і славою як для Нього Самого, так і для всіх інших. Бо перед воплоченням Він був відомий тільки Ангелам, а ставшись людиною і зазнавши Розп'яття, не тільки має ту славу (небесну), але прийняв і іншу, і над всім всесвітом царює.

Коментарі Олександра Лопухіна (http://azbyka.ru/?otechnik/Lopuhin/tolkovaja_biblija_52=10)

Немає коментарів:

Дописати коментар